Марічка Артиш: «Така допомога влади лише дратує»

Карантин б’є по економіці, змушує скорочувати робочі місця й затягує зашморг на шиї малого та середнього бізнесу. У розвинених країнах запустили державні програми підтримки, а що робиться у нас?

Про  це «Репортер» говорив з експерткою з управління Марічкою Артиш.

– Марічко, чи здатен український бізнес витримати нинішній удар?

– Зараз виглядає, що проблема не в самому карантині. Проблема в тому, що не було ефективної комунікації. Це призвело до того, що люди просто здепресували. Я відчула це на собі. Перші два тижні я була в розпачі й не тому, що бізнес «впав», а тому, що з’явилося відчуття невизначеності.

Це відчуття було не лише в мене. Знайомі підприємці, які пережили не одну кризу, вперше відчули себе розгубленими. Ніхто не розумів, що відбувається та що буде далі.

Звісно, деякі компанії через обмеження понесли шалені збитки та змушені були закритися. Частина – порахували, що їм коштуватиме пережити цей карантин, і закрилися, аби згодом відновити роботу. І це, насправді, був дуже адекватний крок, бо вони таким чином мінімізували свої збитки.

Але левову частку підприємців через усе це нагнітання ситуації просто прибило до землі. Вони досі сподіваються, що це мине, як сон, і завтра все буде добре.

– Але ми вже побачили, що це не сон. І що робити бізнесу?

– Те, що зараз відбувається, показує, хто управляв бізнесом більш-менш правильно, а хто хаотично. Йдеться про базову стратегію – те, що називають філософією бізнесу. Зараз кожен керівник має запитати себе: «Для чого я управляю цим бізнесом і що я від нього очікую?». Треба проаналізувати цільову авдиторію, продукт, конкурентне поле, переглянути цінності.

 Яка була ситуація, коли ви починали? Що змінилося зараз? Це ключові питання, які ніколи не міняються, є криза чи ні. Цей аналіз принаймні дасть розуміння, чи бізнес матиме майбутнє. Просто треба бути чесним із собою.

Окрім аналізу, потрібно мінімізувати витрати. На чому саме можна зекономити? Відповіді на це питання треба шукати в стратегії. Позбуватися треба того, що їй не відповідає.

Питання в тому, чи бізнес готовий оптимізувати витрати й підвищувати ефективність.

– Чи достатньо роблять для підтримки підприємців держава й місцева влада?

– Чесно? Вони нічого не роблять. Те, що ми бачимо, – це якась косметика, імітація допомоги. Наприклад, скасували ЄСВ для ФОПів на якийсь період. Так само звільнили від сплати єдиного податку першу й другу групи. Коли про це дуже голосно говорять, то здається, що ледь не кожному підприємцю по автівці подарували. А по факту це – мізер.

Більше того, коли про це кричать як про велику допомогу – це дратує. Піар на таких штуках тільки нівелює сприйняття бізнесом влади.

Я знаю, що в британців хороша практика підтримки бізнесу. Там держава виділяє величезні суми на соціальну допомогу, гранти та позики найманим працівникам і підприємцям. Більшості людей, що втратили роботу, й малому бізнесу держава компенсує до 80 % їх докарантинного доходу.

У країнах Північної Європи уряди так само виплачують субсидії розміром до 75 % від зарплати.

Оце потужна допомога. А звільнення від податків – це вже друге питання. І це ризиково хоча б тим, що ці податки йдуть в бюджет, а з бюджету йдуть на соцвиплати.

 Тому, перш за все, потрібно допомогти втримати людей і перезавантажитись.

– Доступні кредити – наскільки це ефективно в нинішній ситуації?

– Я можу судити лише по відгуках і з відгуків знаю, що бізнес тільки «за». Це дуже хороший інструмент – недорогі гроші для обслуговування. Якщо економіка перезапуститься, то віддати їх реально.

Але чи воно працює, я не готова сказати. Чула, що розгляд про видачу цих кредитів відкладають до кращих часів. Що є труднощі з отриманням, не до кінця зрозумілий та не налагоджений механізм видачі коштів.

– Чи вплине ця криза на те, як далі розвиватиметься бізнес? Можливо, більше інвестицій піде в онлайн, може, в медицину?

– Як мінімум частина підприємств закриється, ринки очистяться. Добре це чи зле, я зараз не готова сказати. Можливо, якщо бізнес був неефективний, то йому просто прийшов час вмирати.

Куди підуть інвестиції? Ну, власне, за онлайн я не впевнена. Карантин показав, наскільки ми соціальні істоти. Тому зараз люди, навіть не усвідомлюючи цього, будуть більш схильні до офлайнових речей. Просто тут ще питання в тому, скільки пройде часу перед тим, як ми перестанемо боятися контактів.

А для людей, в яких інтернет був інструментом й до карантину, фактично нічого не зміниться.

– Ця криза призведе до збільшення конкуренції чи солідарності в бізнес-спільнотах?

– В основі криза нічого не змінить. Бізнес-спільноти в нас завжди були двох штибів. Є спільноти, де всі роблять бізнес, а є середовище, де люди підтримують одне одного, тягнуть догори, розвивають. Залишаться і ті, і ті.

Можливо ті, що комерціалізовані, матимуть втрати. Бо зазвичай у таких бізнес-спільнотах треба платити чималі членські внески. Люди можуть просто перестати платити, бо під час кризи виявилося, що можна самому дати собі раду. Зрештою, був період до 2008-2010 років, коли народ взагалі не гуртувався, а потім це стало трендом.

Є ще один момент. Багато бізнес-спільнот зараз згуртувались для допомоги медикам. Але, знову ж таки, є об’єднання, які помагають красиво й публічно, а є такі, що просто помагають, бо робили це й раніше.

– Які уроки треба винести з пандемії та карантину?

– Перше – не варто чекати, що нам хтось допоможе, а працювати над власною ефективністю. Також потрібно консолідуватися. Не для того, аби заробляти, просто для того, аби не бути самому, коли стається щось неприємне.

Ця криза показала: якщо ти не маєш, з ким сісти й порадитись, то є відчуття, що весь світ валиться. А як тільки ти починаєш розмовляти з людьми, то виявляється, що проблеми є у всіх і їх можна подолати. Далі ти вже розумієш, які ресурси потрібні. Потім починаєш думати, де їх шукати. Але така колективна психотерапія – це головне.

– Який ваш рецепт успіху життя на карантині?

– То не рецепт успіху. То швидше про те, як пережити й жити далі. По-перше, ми почали розмовляти з людьми. Запитувати, як у них справи, чи потрібна наша допомога. По-друге, ми проаналізували те, що робили, й подумали над тим, що потрібно робити далі. І по-третє, мені особисто це дуже тяжко дається, – треба просто брати й робити. Маленькими кроками, але рухатися вперед.

– Чи доцільно зараз починати власну справу?

– Завжди доцільно. Але потрібно розуміти, якого результату ви хочете досягти і чи користуватиметься ваш продукт попитом. Знову ж таки – це банальна стратегія і ґрунтовний аналіз цільової авдиторії. Якщо ваш продукт задовольнятиме потребу клієнта – вперед, ви зробите на цьому бізнес.

Але в нас чомусь вважається, що успішний бізнес починається з красивого логотипу. Мене в таких випадках кортить спитати: що б було, якби Nokia, виробляючи шини, зробила красивий логотип з шиною, а потім почала виробляти телефони? До чого я веду? Потрібно йти шляхом прототипів і малих інвестицій. Якщо ви хочете займатися бізнесом, то спершу протестуйте свій продукт, визначте, чи сприймають його на ринку, чи буде від нього бажаний заробіток, з якого можна буде профінансувати той самий логотип.

Авторка: Ірина Гаврилюк

Матеріал підготовлений в рамках проєкту “Інформ-щеплення”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *